БЕРШАДЬ - МОЯ БАТЬКІВЩИНА!!!
Бершадський район Вінницької області
Вітаємо на сайті міста Бершадь
WELCOME TO BERSHAD!!!

www.bershad.com.ua
Bershad фото Бершадь
ФОТО | ФОРУМ | ЗНАКОМСТВА | ОГОЛОШЕННЯ | БЕРШАДСЬКИЙ КРАЙ | ГОСТЬОВА | НА БЕРШАДЬ;-)
Україна,Вінницька область,Бершадський район,Бершадь / Ukraine,Vinitsa region,Bershadskiy district,Bershad!
.: ІНЕРАКТИВ :.
ФОТО БЕРШАДІ
ВІДЕО БЕРШАДІ
ПОГОДА В БЕРШАДІ
БЕРШАДСЬКІ ПЕЙЗАЖІ
БЕРШАДСЬКИЙ ФОРУМ
ДОШКА ОГОЛОШЕНЬ
СЛУЖБА ЗНАЙОМСТВ
ГОСТЬОВА КНИГА
КАРТА БЕРШАДЬ
ГОРОСКОПИ
.: МІСТО БЕРШАДЬ :.
Спортивні досягнення
Промисловість району
Сільське господарство
Бершадь туристична
Про місто Бершадь
Історія м. Бершадь
Культура району
Медичні заклади
Освітні заклади
Фірми Бершаді
Вихідці з Бершаді
Про Бершадь пишуть
План закупівель 2012
Фотоальбом Бершаді
Бершадський край фото-архів
Запрошення на службу в армії за контрактом
.: ДОВІДНИКИ :.
Храми району
Пам'ятки історії
Пам'ятки археології
Пам'ятки архітектури
Підприємства району
Телефонний довідник
Графік руху автобусів
Сільські ради району
.: ПОСЛУГИ :.
Комп'ютерний магазин
Фото на замовлення
Відновлення даних
Розробка сайтів
Forex club in Bershad
.: ПРО САЙТ :.
Реклама на сайті
Наші проекти
Засновники
Статистика
Спонсори
Новини
Проект "Міста України"
.: ДЗЕРКАЛА САЙТУ:.

www.Bershad.org
Дзеркало N1

www.Bershad.in.ua
Дзеркало N2

www.Bershad.net.ua
Дзеркало N3

.: НАША КНОПКА :.
Бершадь
Державна податкова Адміністрація Бершадь

Історія с. Устя
Бершадського району

Село Устя


Устя – село, центр сільської ради
Розташоване за 12 кілометрів від районного центру
Найближча залізнична станція – 3 км
Площа населеного пункту -  805 га
Населення – 2320 чол.
Кількість дворів – 771
День села – 6 травня
Археологічні знахідки підтверджують те, що люди на даній території жили в добу неоліту та бронзи.
Село Устя , як і інші поселення Правобережної Слобідської України, виникло як свідчать писемні джерела на початку ХІV  ст. За ревізією Брацлавського замку 1552 року , а також спогадами фортифікатора, складача мап француза Боплана Устя згадується як укріплений пункт – фортеця на березі річки Дохна. Як свідчить документ історичного комітету Кам’янець-Подільської губернії, опублікований у книзі «Історія міст і сіл» видання 1891 року, назва села пішла від слова «Усть» - гирло річки. Село оточене з двох сторін невеликими горами. Розташоване при річці Дохна недалеко від її впадання в річку Південний Буг.  
Існує інша версія виникнення назви , більш прозаїчна, а можливо, романтична, походить від імені засновниці Устини Любомирської . Місцевість у кліматичному відношенні здорова. Грунти чорноземні, в окремих місцях глинисті. Гарна природа, ліси, ріки, луги, родючі землі спонукали давніх людей до поселення в цій місцевості. Перше поселення людей було на лівому високому березі могутньої на той час ріки , притоки ріки Буг.  
Свідком тих далеких та цікавих часів є 600-річний дуб, який до цього часу росте в с.Устя  на території теперішньої дільничної лікарні.
Село Устя було власністю литовських князів Корієтовичів. Від них у 1651 році перейшло до князів Вишневецьких. В історії Устя був період, коли однією частиною села володіли турки, а другою поляки. Є перекази, що люди відмовились платити данину туркам і втопили в бочці з квасом турецького посіпаку. Непокора багатьом коштувала життя. В 1679 році польські магнати зігнали устян до церкви з наміром заставити прийняти уніатство. Але селяни відмовились. Тут же на площі біля церкви їх було вбито і вкинуто у великі ями. Так устяни захищали свою волю та віру батьків. До 1771 року в Усті служила людям маловмістима дерев’яна церква. Вона була продана в село Завалля Гайсинського повіту. На її місці в тому ж 1771 році збудована нова дерев’яна трьохкупольна церква. Вона проіснувала до 1873 року, а потім збудована кам’яна церква , яка стоїть до цього часу.
До 1818 року село було власністю кількох магнатів. Потім село купив граф Мошинський. А далі воно стало належати зятеві Мошинського – графові Шембеку. Північною частиною володів граф Мошинський, а південною граф Шембек. В 1852 -  1866 р.р. граф Шембек на протилежному боці ріки Дохна побудував Устянський цукровий завод. Одночасно французькі акціонери побудували технічний став для заводу. Насипали земляну дамбу, зробили шлюзи, побудували водяного млина. В 1866 році – 1870-х роках граф Шембек програв у карти своє багатство, в тому числі цукровий завод. Все було продано удільному відомству російської держави. В 1840-1860 р.р. на річці Дохна  біля церкви поміщик Заремба побудував греблю, став на річці і два водяні млини. Тут же спорудив пивоварний завод, великий зерносклад, майстерню. Але недовго проіснував його маєток. Весняна повінь прорвала греблю і все знесла вода. Нащадки Заремби так і не зуміли відбудувати завод і млин. І вимушені були продати селянам на злом, землю розпродали також селянам за великий викуп. Незважаючи на обмеженість реформ, 60-х – 70-х р.р. ХІХст., в 1861 році в Усті була відкрита церковно-приходська школа з однокласним навчанням, яка розташовувалася у звичайній сільській хаті біля церкви. Навчалися в ній тільки хлопці. Навчання вів один учитель. В 1873 році в селі була відкрита міністерська школа з однорічним навчанням в двоповерховому панському будинку. Школа грамоти для дівчат відкрита в 1896 році. Згідно реєстру 1901 року Устя віднесено до Удільного відомства. На той час в селі нараховувалось 706 дворів, проживало 1865 осіб чоловічої статі і 1824 особи жіночої статі. З них працездатних 889 і 845 відповідно. В користуванні селян було 2376 десятин землі з фондів наділів. В тому числі викупленої в ході аграрної реформи  96 десятин.   Селяни мали 397 коней, 654 голів ВРХ. В 1903 році в Усті почало працювати  двокласне  міністерське училище. В ньому навчалися переважно діти заможної верхівки села Устя та  інших сіл. В 1905-1906 р.р. відбулися бурхливі виступи селян , які працювали на цукровому заводі орендатора Юзика Глинського.  Причина – встановлення 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати, покращення умов праці та життя. Не дивлячись на охорону заводу у кількості 20 черкесів та підтримку сільської управи з чотирнадцятьма стражниками, сталися серйозні заворушення – запалали воловні, склади, маєтки. За клопотанням Ольгопільського повітового справника подільському губернатору було вислано війська для придушення повстання.
З 1908 року в Усті функціонувало споживче товариство, користуючись послугами якого устяни реалізовували свою продукцію, а також на пільгових умовах могли брати кредити. В 1912 році устянський цукрозавод було реконструйовано польським обладнанням, його продуктивність зросла в 4 рази. В цьому ж році до цукрозаводу була прокладена вузькоколійна залізниця від Устянської станції. У 1912 році в Усті був споруджений двоповерховий будинок чотирьохрічної школи біля церкви. В ньому навчалися хлопці і дівчата з усього села. З початком першої світової війни 1914 рік став неймовірним тягарем для селян сіл Устя та Лугової. Чоловіки до 45 років були мобілізовані в діючу царську армію, в селі залишилися тільки люди похилого віку, жінки та діти. Учасниками війни на різних фронтах були устяни: брати Сергій і Тимофій Мартичі, Іван Огоренко, Михайло Мазурик, Павло Тихоненко, Кирило Мазурик, Терентій Подолянчук, Терентій Козачок, Григорій М’ямлін і сотні інших воїнів. Більшість з них віддали життя у цій війні, загинули героями.  Одним, кому довелось залишитись в живих і повернутись додому, був Уманський Олександр Микитович, кавалер двох Георгієвських орденів та срібної Георгієвської медалі, та інші, більшість з них важкопоранені та інваліди.
З перемогою в лютому 1917 року буржуазно-демократичної революції , а 7 листопада Жовтневої революції , загострили ситуацію в Усті. В 1918 році в селі Устя було проголошено радянську владу. Проводився розподіл землі, забраної у поміщиків, та їх будівель, худоби, реманенту. Першим головою с.Устя було обрано Павла Терентійовича Тихоненка. З 1918 року по 1932 рік в селі розгорнулась жорстока боротьба за встановлення радянської влади. Значна частина селян не підтримувала новий устрій і чинила відчайдушний супротив. В 1919-1920 р.р. в селі розпочалася справжня війна з спілкою «Просвіта». Спілка охоплювала більшість селян , які читали «Кобзар» Тараса Шевченка та інші твори , передаючи їх із рук у руки.   Для боротьби з таким настроєм селян в Устя прибули представники нової влади Харченко і Коган , які організували збір просвітницьких книжок і спалення їх у ніч під Новий рік із таким гаслом: «Зустріч Нового 1920 року». Як згадували старожили, було спалено дуже багато книг. В 1925 році був демонтований Устянський цукровий завод. Його обладнання було перевезено до Бершадського та Красносільського цукрових заводів. У 1925 році Устянський район був приєднаний до Джулинського району новоствореної Гайсинської округи. В 1927 році на селі створювалися комуни, товариства спільного обробітку землі (ТСОЗи). В цьому році в Усті організовано перше ТСОЗ.  На новий шлях господарювання стали 14 сімей батраків і бідняків: Манзенків, Кушпелів, Постоловських, Паліїв та інших бідних селян. В 1928 році на базі цього ТСОЗу утворилася артіль «Нове життя». Першим головою артілі був Мусій Горобець. В 1929 році в центрі Устя організувалася артіль імені Леніна, яку очолив Іван Лещенко. Через рік вона розділилася на два господарства: «Більшовик», яке очолив Іван Лещенко і «Радянська сила». В 1928 році було створене біля церкви третє ТСОЗ, яке очолив комуніст Арсентій Якович Лебідь. В 1937 році артіль «Радянська сила» розділилася на дві артілі: «Комуніст», голова Романченко Соловей Филимонович і «Шлях Ілліча», голова Мазурик Данило Антонович. В 1936 році в Устя було створено тракторну станцію.    
В 1930 – 1932-х р.р. повністю завершилась колективізація. Але в селі продовжувались селянські заворушення. Весною 1930 року в селі вибухнув жіночий бунт. Причиною якого стала непосильна хлібоздача. Організатором був місцевий священник Цимбал та «Спілка вільної України». Керували жінками Ремаренко Фрасина та Волинець Марія . Їм вдалося захопити владу в селі. Всі активісти, комуністи й комсомольці вимушені йти в підпілля, переховуватися. Лише при допомозі військ вдалося придушити повстання. Багато сімей було репресовано й вислано в Сибір. 
У 1932 році проходила масова хлібозаготівля. У людей вимітали все, що можна було , забирали до останньої зернини. Починався голод. Протягом 1933 року в Устя померло 1110 чоловік, а народилося всього троє. В середині 30-х років комсомольцями, комуністами та активом села ініціювалась руйнація церкви. Громада відстояла церкву, подавши відписку про те, що дана споруда використовується як зерносклад.
З початком Великої Вітчизняної війни 22 червня 1941 року 928 наших односельчан було призвано до лав Червоної Армії. 468 з них полягли в боях від Бресту до Москви і від Сталінграду до Берліну. Всі вони проявляли хоробрість та відвагу. Про це свідчать бойові нагороди , які їм були вручені при житті та посмертно.
З 1941 по 1944 р.р. в Усті діяла підпільна партійна організація в складі 16 комуністів, партизанська група в складі 32 бійців. В Усті видавалась підпільна районна газета «За Радянську Батьківщину» , редактором якої був комуніст П.І. Швець. Партизанський загін нищив ворога та його інфраструктуру (техніку, зв’язок, поставки продуктів харчування). В нашому селі загинув і похований командир партизанського з’єднання С.О. Печений.   14 березня 1944 року Радянська Армія назавжди визволила село Устя від ненависного ворога.

Матеріальна шкода, заподіяна громаді, 663 500 крб. ( нових цінах).  В 1950 році всі три колгоспи об’єдналися в один колгосп «Шлях Ілліча»
В  тяжких умовах доводилося відроджувати землю, яка була сплюндрована, занедбана.
Жителі села: жінки, діти, інваліди війни взялись за відбудову зруйнованого господарства. Відбудовувались житлові будинки, ферми, господарські споруди. Жителями села у фонд оборони було зібрано допомогу, яка становила 500 тисяч карбованців. Люди віддавали останнє: вцілілу худобу, продукти харчування, цінності.
У 1947 році внаслідок складних погодних умов, спричинених засухою 1946 року, на нашій території виник голод. Було зареєстровано випадки смерті односельчан, як від голоду, так і від численних хвороб. Голодні, холодні люди засіяли поля і в 1948 році отримали рекордні врожаї. На 73 % було виконано план продажу державі хліба, отримали хліб і люди.
В 1947 -1948 р.р. в Усті побудована перша в селі, третя в районі електростанція, освітивши село , ферми , лікарню, школу.
В 1950 році було реорганізовано господарства в один колгосп «Шлях Ілліча». Головою був обраний Теофан Сампан. В 1959 році відбулось приєднання до Устя с.Лугова.
В 50-х роках директором Устянської восьмирічної школи, учасником бойових дій , захисником блокадного Ленінграду Вербіцьким Данилом Петровичем було відвернуто загрозу підриву устянської церкви. Допоміг йому в цьому бойовий побратим, який на той час займав високу посаду в Москві.
В 1960-х - 70-х р.р. в селі відбувалась масова забудова житлових будинків.  Налагодилось спокійне мирне життя.
В цей час, як ніколи, жителі села, трудівники показали звитягу у ратному труді. 26 трудівників наших сіл за самовіддану працю у колгоспному виробництві було нагороджено орденами і медалями СРСР.
В 1977 році Чернезі Миколі Євдокимовичу, бригадиру механізаторів колгоспу «Шлях Ілліча» присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».  
В 1979 році розпочалась війна в Афганістані. 10 наших односельчан виконували інтернаціональний обов’язок в цій країні.
З пораненнями та нагородами повернулось додому 9 чоловік. Наш односельчанин Гомелюк Анатолій Костянтинович героїчно загинув 25 травня 1984 року, рятуючи на полі бою своїх товаришів.  Його посмертно нагороджено Орденом  Бойового Червоного Прапора.  
Односельчани шанують і пам’ятають свого героя. В пам’ять про нього названо вулицю й поле.
З 1960-х по 90-ті р.р. колгосп «Шлях Ілліча» сіл. Устя та Лугової очолював Палій Василь Васильович. В ці роки побудовано Будинок культури, школу, контору, дороги.
З 90-х років «Шлях Ілліча» було реформовано в ТОВ  «Устя». Очолив місцеве господарство Марущак Павло Григорович. Проведено реформування земельних відносин, громадянам видано державні акти на земельні паї. В умовах ринкових відносин місцевим господарством здійснюється допомога та підтримка соціальних закладів села, вкладаються  значні кошти  як в модернізацію виробничих процесів, так і в розвиток інфраструктури самого села.  
Славою та гордістю села були , є  і будуть його люди.
Це Танасієнко Іван Денисович –доктор медичних наук
Мазурик Михайло Федотович – доктор медичних наук
Гончарук Борис Дмитрович – доктор історичних наук
Нензюк Костянтин Іларіонович – кандидат філософських наук
Кравець Борис Кирилович – кандидат технічних наук
Яловенко Андрій Мойсейович – адмірал північного флоту
Нижник Михайло Володимирович – підполковник
Шмирко Віктор Якович – полковник
М’ямлін Григорій Миколайович -  журналіст
Кушпела Тимофій Йосипович – кандидат технічних наук
Керціцький Петро Васильович – кандидат філософських наук
Романченко Олександр Юхимович – вчений інженер радіозв’язку, лауреат Ленінської премії
Бортун Іван Михайлович – полковник
Глиняний Володимир Павлович – професор історичних наук
Русначенко Анатолій Миколайович – професор, доктор історичних наук
Парполіта Віктор Семенович – генерал ФСБ Росії
Нині в с.Устя діють два дитячих садочки, школа, бібліотека, будинок культури, лікарня, музей села.       

.: БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОН :.

Бершадь Устя Ставки М'якохід Баланівка Берізки-Бершадські Березівка Бирлівка Велика Киріївка Війтівка Вовчок Глинське Голдашівка Джулинка Дяківка Завітне Кидрасівка Кошаринці Красносілка Крушинівка Лісниче Лугова Мала Киріївка Маньківка Михайлівка Осіївка Поташня П'ятківка Романівка Серебрія Серединка Сумівка Теофилівка Тернівка Тирлівка Флорино Хмарівка Чернятка Шляхова Шумилів Яланець Ворони Жорняки Зелений Гай Кавкули Тартаки Чорна Гребля

.: Курси валют :. .: Погода Бершадь :.
Курси валют Бершадь Погода в Бершаді Погода в Бершади
Погода в Бершаді
.: НАШІ ПРОЕКТИ :. .: СПОНСОР САЙТУ :.

www.Bershad.com.ua
Бершадь Портал Бершадського району

Foto.Bershad.com.ua
Бершадь фото альбом Бершадського району

Forum.Bershad.com.ua
Бершадь форум Бершадського району

Love.Bershad.com.ua
Знакомства Бершадь

Ptica.Bershad.com.ua
ПАТ "Птахокомбінат Бершадський"

Med.Bershad.com.ua
Бершадський медичний коледж

AM.Bershad.com.ua
ПАТ Бершадське РП “Агромаш”

Spayk.Bershad.com.ua
ТОВ ВКФ "СПАЙК"

Eldikan.Bershad.com.ua
ПП "Елдикан"

Search.Bershad.com.ua
Бершадський Пошуковий сервер

News.Bershad.com.ua
Бершадський сервер новин

OLDI computers м. Бершадь Компютери в Бершади
28.07.2014 фірмі OLDI computers -
виповнилось 11 років !!!

Адміністрація сайту вітає ВАС
з ЮБІЛЕЄМ !!!
www.oldi.com.ua
.: Твіттер НОВИНИ БЕРШАДІ on-line :.

СУБЄКТАМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З В Е Р Н Е Н Н Я
З ініціативи підприємців Бершадського району з метою створення стабілізаційного та мобілізаційного фонду для забезпечення невідкладних заходів для підтримки військовозобов'язаних, які були призвані на військову службу під час мобілізації по Бершадському району та військовослужбовців, які приймають участь в антитерористичній операції просимо надати допомогу.

Кошти перераховувати на рахунок:
Отримувач :
«СПІЛКА ПІДПРИЄМЦІВ «БЕРШАДЬ»
ЄДРПОУ 33528776
р/р 26000001149362
у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК»
МФО 300670
Призначення платежу: Допомога збройним силам України від «ПП Іванов Іван Іванович »
Контактні телефони: 097 590 4268,
067 431 1440, 098 370 7063
067 309 3557 050 394 9866

Україна,Вінницька область,Бершадський район,Бершадь - Ukraine, Vinitsa region, Bershadskiy district, Bershad city
ФОТО БЕРШАДІ | БЕРШАДСЬКИЙ ФОРУМ | ЗНАКОМСТВА БЕРШАДИ | БЕРШАДСЬКІ ОГОЛОШЕННЯ | БЕРШАДСЬКИЙ КРАЙ | ГОСТЬОВА | НА БЕРШАДЬ;-)
Населені пункти Бершадського району Місто Бершадь Села: Баланівка • Березівка • Берізки-Бершадські • Бирлівка • Велика Киріївка • Війтівка • Вовчок • Глинське • Голдашівка • Джулинка • Дяківка • Завітне • Кидрасівка • Кошаринці • Красносілка • Крушинівка • Лісниче • Лугова • Мала Киріївка • Маньківка • Михайлівка • М'якохід • Осіївка • Поташня • П'ятківка • Романівка • Серебрія • Серединка • Ставки • Сумівка • Теофілівка • Тернівка • Тирлівка • Устя • Флорине • Хмарівка • Чернятка • Шляхова • Шумилів • Яланець Селища: Кавкули • Партизанське • Устя • Яланець. БЕРШАДЬ-сайт міста Бершадь,Вінницька обл.,Україна
Яндекс.Метрика